"Сьогодні в Давидовім місті родився для Вас Спаситель,
який є Христос Господь"
(Лк. 2.11)
Всевітліші та всечесніші отці!
Преподобні ченці та черниці!
Дорогі у Христі брати й сестри!
Христос Рождається! Славімо Його!
Уже понад тисячу років Україна святкує Різдво Христове. Нам важко уявити собі наше життя без цього радісного свята з його колядками, вертепом та Святою вечерею. Свято це увійшло в саму душу нашого боголюбивого народу. Воно свідчить про те, що Бог прийняв людську природу й увійшов у нашу історію. Вічний, безмежний, неосяжний Бог увійшов у простір і час, став людиною, не перестаючи бути Богом. Наш народ упродовж своєї історії за всіх обставин свято дотримувався традицій святкування Різдва, споживаючи Святу вечерю і колядуючи Божественному Дитяткові.
Але Різдво Христове – це не тільки вечеря, колядки й вертеп, не лише народні звичаї. Суть Різдва в тому, що Бог посилає у світ Сина Свого, а ми, люди, покликані вийти Йому назустріч.
Всемогутній Бог приходить у світ як немічне, беззахисне немовля. Він не змушує любити Себе, нікого не карає і не залякує, нікого не обманює і не підкуповує, як це роблять сильні світу цього. Він приходить і разом із Йосифом та Марією проситься до господи нашого серця. Заради людини Бог стає людиною і приходить до неї, щоб людина стала подібною до Бога, прийшовши до Нього. Чи ми впустимо Небесного Гостя у наші серця? Бо впустити Господа у власне життя – це скерувати життя до Бога, подібно як Він у воплоченні скерував Своє Божество до нас.
Переживаючи в ці святкові дні таїнство Воплочення Божого Сина, ми немовби відбуваємо духовну прощу до Вифлеєму. Ведені різдвяною зорею, подібно до трьох мудреців зі Сходу, покланяємося Божому Синові, що перебуває в яслах, неначе на царському троні. Мудреці прийшли до Дитини зі своїми дарами. За словами стихири: "Вони радісно відкрили свої скарби і принесли Йому цінні дари: чисте золото, як цареві віків, ладан, як Богові всіх, і миро безсмертному...". Це дари людської мудрості, принесені Божій Премудрості.
Золото – знак людського багатства. Принесене Богові, воно виражає, що Бог є найбільшим скарбом. Справді збагачується той, хто багатіє Богом, а хто без Бога, той – у найбільшій нужді.
Дар ладану – це визнання в Ісусі єдиного правдивого Господа і Володаря. Від Нього всіляка влада і сила. Без Нього влада – це диктатура, а сила – насильство.
Дар мира – це готовність до самопожертви заради інших, готовність покласти свою душу за Церкву і народ. Без цього дару ми не народ, а натовп, не творці, а споживачі.
Шукаючи Месію-Царя, мудреці зі Сходу знайшли Його не в пишному і ситому Єрусалимі, а у смиренному і вбогому Вифлеємі, який у різдвяну ніч став столицею Вселенної, центром неба й землі. Навчімося й ми, за прикладом мудреців, Премудрості Божої: бачити в малому велике, в щоденному зусиллі праведного життя – подвиг, у людині – Божий образ.
У цей радісний день словами тропаря молимось, щоб Різдво Христове засвітило нам і світові «світло розуміння». Бо Спаситель і сьогодні використовує оцю святкову нагоду, щоб нагадати нам про надзвичайну цінність духовних вартостей, які набагато важливіші за людські скарби. Пам’ятаючи про це, Cинод Єпископів нашої Церкви закликає наших вірних у 2009 році в особливий спосіб замислюватися над своїм покликанням. Тому сьогодні запрошую кожного з вас до глибшої призадуми над сенсом свого життя та до молитви за покликання до монашого й священичого стану, які є свідченням високої духовної культури нашого народу.
Сподіваюся, що молитва за праведне християнське життя допоможе українському суспільству подолати дух байдужості та безвідповідальності, через який страждають не одиниці, а весь народ. Також закликаю кожного належно виконувати покладені на нього обов’язки. Від кожного з нас залежить і процвітання нашої Церкви, і добробут нашої держави, бо таким чином ми, як спільнота добрих християн і свідомих громадян, зможемо побудувати краще суспільство, пам’ятаючи про заклик Христа до святості.
Дорогі у Христі, нехай радість Різдва Христового завітає в ці дні у кожну людську душу й наповнить її миром, спокоєм, здоров'ям та багатими духовними дарами. Складаю щирі побажання і запевнення в молитві до Новонародженого Дитяти за всіх вірних нашої Єпархії: душпастирів і семінаристів, монахів і монахинь, батьків і дітей, молоді й старших, хворих і терплячих, вдів та сиріт, в'язнів і самотніх, військових і подорожуючих.
Молитовно пам’ятаю також і про вас, дорогі брати й сестри, які на чужині важкою працею заробляєте на утримання своїх сімей. Вірю, що Новонароджене Дитя і Вам принесе тепло українського Різдва, а серця сповнить світлом сильної віри, несхитної надії і гарячої любові.
Благодать Новонародженого Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога і Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами, завжди, нині і повсякчас і на віки віків.
ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ!
+ Юліян (Вороновський),
Єпископ Самбірсько-Дрогобицький
Дано в Дрогобичі
при Катедральному Соборі Пресвятої Трійці
у празник Введення в храм Пресвятої Богородиці
